Loading...
UA Новини

Тренуйтеся з найкращими!

Герой нашого інтерв'ю сьогодні Анастасія Савінова – Ромашкіна.
Успішна та приголомшлива тренер з боксу клубу «Форма» фітнес системи «Вища ліга».
Вона ж 11-ти кратний чемпіон України з кікбоксингу, дворазовий чемпіон світу з кікбоксингу у розділі семи контакт та лайт контакт, майстер спорту України з кікбоксингу.
7-микратний чемпіон України з боксу, дворазовий призер чемпіонату Європи з боксу, майстер спорту міжнародного класу з боксу.

Анастасіо, у Вас велика спортивна сім'я. Розкажіть коротко про неї.
Батько Савінов Анатолій – майстер спорту УРСР з боксу;
мама Валентина – перший розряд зі спортивної гімнастики;
брат Савінов Кирило - кандидат у майстри спорту з боксу;
чоловік Ромашкін Олександр - майстер спорту з дзюдо;
син Максим займається дзюдо та плаванням;
дочка Марія займається гімнастикою та плаванням.

Це вражає! Значить, любов до спорту Вам прищеплювали з пелюшок?
Першими тренерами були мама та тато. Я захоплююся моїми батьками та вдячна їм за своє дитинство, виховання та приклад, який вони мені все життя подають.
Щоранку взимку та влітку у нас була пробіжка, купання в морі та легке тренування. Увечері у мене своє тренування, а у брата своє.
Плавати мене вчили раніше, ніж ходити.
Бо мама гімнастка з раннього дитинства була і гімнастика.

Як же так вийшло, що Ви стали неодноразовою чемпіонкою України у єдиноборствах, а не у спортивній гімнастиці?
У першому класі мене вдарив однокласник, а я не дала здачі – звідси почалася моя кар'єра у єдиноборствах.
Бокса жіночого тоді не було, почали з тхеквондо, потім карате, кікбоксінг.
Паралельно тато тренував мене боксу, ходила з братом (кандидат у майстри спорту з боксу, призер чемпіонатів України та міжнародних турнірів) на його тренування.

Розкажіть про перше у Вашому житті змагання.
Я виступила на Першому міжнародному турнірі «Тигреня» з карате у 1993 році, посіла перше місце та виграла магнітофон Sony та блок жуйок!
Ну і медаль.

Після численних перемог яких кроків було здійснено на шляху до кар'єри тренера?
Я закінчила із червоним дипломом педагогічний університет ім. Ушинського за фахом дефектолог та вчитель фізичної культури. Працювала з дітьми з особливими освітніми потребами в «будинку Ангела» та в школі-інтернаті. Це дуже цікава і важка робота, а в нашій країні це ще дуже боляче, тому що ні у сімей, ні у вихователів, ні у лікарів немає можливості підтримувати той рівень життя та навчання, на тому рівні, на який заслуговують ці діти. Тому я працюю вкрай рідко
з цієї спеціальності.

Як з'явилася у Вашому житті фітнес система «Вища ліга»?
До «Вищої ліги» мене привів чудовий тренер, майстер спорту СРСР — Карпов, їм тоді потрібен був тренер з боксу для дитячих груп. І ось я працюю у фітнес системі «Вища ліга» вже 16 років.

Для Ваших дітей Ви з чоловіком є ​​безперечним прикладом для наслідування. Чи підтримуєте сина та доньку не лише у спортивних починаннях?
Для мене в дитинстві був дуже важливим особистий приклад батьків як у спорті, так і в житті. Якщо це ранкова пробіжка, то всією сім'єю. Якщо курити, пити не можна і є режим, він для всіх. Якщо це вихідна, відпустка, то відпочивають усі. Діти по будь-якому будуть розумнішими, сильнішими за своїх батьків, а ми їм можемо тільки допомогти знайти впевненість у собі, у своїй сім'ї та в майбутньому.

І на завершення наше головне питання: за що Ви любите свою роботу?
Серйозне питання. Чим більше думаю, тим більше йду в роздуми про життя.
Я люблю дітей своїх та не своїх, чужих дітей взагалі не буває. З кожним віком працювати цікаво по-своєму. Малята вони кумедні, молодший шкільний вік - вони як будь-то дорослі (уже школярі), але ще дуже маленькі, підлітки для мене найсерйозніший вік - вони вже особистості, але ще дуже тендітні.
Я люблю свою роботу, бо працюю з дітьми!
Від кожного дорослого залежить, якою виростить дитина і не лише від батьків.