Чи висока потреба у послугах центрів фізичної реабілітації? Безперечно, так. Адже рух необхідний усім. А «лікування рухом» більшості. Хтось веде малорухливий спосіб життя і страждає на біль у спині, хтось має неврологічні, серцево-судинні та інші захворювання, хтось займається спортом і іноді травмується. Не чекайте діагнозів – попереджайте їх!

«Вперше в залу реабілітаційних тренажерів я прийшов кілька років тому. Болі у спині, шиї, неприємні результати магнітно-резонансної томографії – все це призвело до мене сюди. Проте, взаємини з тренуваннями не склалися. Дивно, але після занять верхня частина спини хворіла на ТАК, що доводилося ставати навколішки, щоб хоч якось її полегшити. Я був здивований – робиш для організму як краще, а виходить все з точністю до навпаки. Я кілька разів починав та кидав. Був упевнений – ці заняття мені не підходять.

Минув час. На черговому прийомі нейрохірург пояснив мені, що причина зовсім не на заняттях, а в холодному душі, який я приймаю після них. Це індивідуальна особливість мого організму. Ось так я шкодив сам собі, переконаний, що проблема у кінезітерапії.

Але проблеми зі здоров’ям не йшли, а залишалися й ускладнювалися: остеохондроз, грижі, головний біль. Від останніх доводилося робити крапельниці, бо в мене постійно паморочилося в голові і нічого не допомагало. Вдома, майже щоранку, я робив шийну гімнастику. Звичайно, це корисно, але все ж таки недостатньо для комфортного самопочуття. Невропатологи, до яких я звертався, рекомендували мені знову зайнятися кінезі. Думаю, вони розписувалися у своїй безпорадності. Так я прийшов на заняття знову.

З 7 жовтня 2019 року я ходжу на тренування тричі на тиждень. Поліпшення я не лише бачу, а й відчуваю. Ще у вересні звичайні побутові речі давалися мені з великими труднощами. Елементарно зігнутися над раковиною під час ранкових процедур все супроводжувалося болем. Нині цього немає. Я задоволений.
У занятті будь-якою справою – чи то робота чи спорт – потрібна постійність. На жаль, я не встигаю ходити ще й на шийну гімнастику. Але я продовжую робити її вдома. Як тільки перестаєш дотримуватися регулярності – проблемні місця відразу дають про себе знати. Краще цього не допускати.

Для мене кінезітерапія – це спосіб зміцнити своє здоров’я та підтримувати його у комфортному, наскільки це можливо, стані» – Василь Павлович Безуглий, 62 роки.

Бережіть своє здоров’я! Довіряйте професіоналам.