«Кінезітерапія стала моїм порятунком. Вона поставила мене на ноги. Тут ніхто не почувається хворим. Сюди приходять, щоб бути і почуватися здоровими!» – Наталія, клієнт Центру кінезітерапії та реабілітації «Вища Ліга».

З 23 років я завжди займалася спортом. Тоді це не було так популярно і виглядало як гуртки за інтересами, але мені завжди подобалося відчувати себе підтягнутою та в тонусі. У 34 роки я народила другу дитину. Ця вагітність була запланованою, але трапилася трохи раніше і проходила тяжко: за перший місяць я набрала майже 9 кг. До вагітності я важила 47 кг, після – 68 кг. Звісно, ​​це був серйозний стрес для організму.
Якось я підняла дитину, щоб помити йому руки. І впала. Я подумала, що мене паралізувало: ворушилися тільки руки і пальці ніг. Сильніше за біль був тільки страх. Пізніше я дізналася: у мене сталося двостороннє затискання хребта. Чесно, у свої 34 роки я навіть не здогадувалася, що зі спиною можуть статися такі проблеми.

У лікарні мені порекомендували займатися на дошці Євмінова та пояс, який тримає спину. А потім сказали так: “якщо у вас є можливість – займіться кінезітерапією”.

Дошка Євмінова довго висіла в мене вдома як предмет інтер’єру. Я справді не розуміла, що це й навіщо. Я з тієї категорії людей, яким тяжко змусити себе займатися вдома. З’являється купа справ, крім того, щоб залізти на тренажер. Але мені треба було якось рятувати себе. Так я відкрила для себе кінезітерапію.

До Центру кінезітерапії та реабілітації «Шторм» я прийшла на своїх двох, але напівзігнута, та «доповзти» на 3 поверх – коштувало мені великих зусиль. Там я познайомилася зі своїм тренером Русланом Вдовіченком Руслан Вдовіченком. Через три тренування я змогла вийти більш-менш рівно і сісти самостійно за кермо.
Кінезітерапія стала моїм порятунком. Вони поставили мене на ноги. А ще було приємне відчуття від того, що я знову почала займатися спортом, хай і таким шляхом.

Після того, як я відходила на заняття півроку, мене спіткала думка: «Я ж не інвалід? Не ходитиму сюди. Піду до тренажерного залу чи на пілатес». Пішла. Одного дня з того залу, в якому проходило заняття з пілатес мене в прямому сенсі виносили. У спині щось хруснуло, і рухатися було дуже боляче. До роздягальні мене донесли, примчав чоловік і підняв мене на цей 3 поверх до Руслана. Так я «автоматом» повернулася до кінезітерапії та думки про те, щоб перейти до «сусідної зали» мене більше не відвідують. Я ходжу на масажі та на кінезітерапію. Це моя формула здоров’я.

7 років я займалася безперервно. Потім була довга перерва, пов’язана з моїми фінансовими можливостями. А у 2014 році у мене знову сталося защемлення. Повернутись і розвернутися було неможливо. Я повернулася на заняття і мені стало легше. А щойно фінансовий стан налагодився – почала займатися регулярно.

Руслана Вдовиченко я знаю понад 16 років. В нас діти одного віку. Про професіоналізм Руслана можна говорити багато, але я скажу конкретні факти з мого життя. Через деякий час після того, як я почала займатися, у мене на 6 см. витягнувся хребет. На 6 сантиметрів! Ви уявляєте? Він просто виріс. Тоді я не вірила своїм очам та цьому фантастичному результату.

Моїй старшій дитині ставили діагноз – сколіоз. Я привела його до Руслана і за півроку все пройшло. Моє гарне самопочуття – заслуга мого тренера.
Руслан приділяє своїм підопічним неймовірну кількість уваги. Він мені близький за духом: завжди зателефонує, якщо треба – змусить. Він не ведеться на примхи, але завжди знає, де треба похвалити і сказати: сьогодні ти молодець.

Я завжди всім говорю також, як мені сказали лікарі 16 років тому: якщо у вас є можливість, приходьте на кінезітерапію. Найкраще цього може бути тільки те, якщо ви прийдете на кінезітерапію до Руслана Вдовіченка.

Від багатьох людей я чую ту саму думку, яка виникала і в мене: «Я що, інваліде, щоб займатися в такій залі?». Я вважаю це украй дурним стереотипом. Це помилка. Всім тим, хто так вважає, необхідно прийти та подивитися, хто займається у залі та відчути цю атмосферу. Так, є вікові люди та ті, хто реабілітується після тяжких травм. А ще діти та молоді хлопці. Є жінки, які не скаржаться на біль, а приходять і роблять все, щоб їх не було. Розмови тільки про здорове харчування, молодість та здоров’я. Тут дружна та затишна атмосфера. Тут ніхто не почувається хворим. Сюди приходять, щоб бути і почуватися здоровими. Кінезітерапія потрібна всім!».

Бережіть своє здоров’я! Довіряйте професіоналам.