«В кінезітерапію я потрапив в наслідок травми. Одного гарного дня, працюючи вдома, я користувався занадто високою драбиною. Хитнувшись, не зміг втриматись і впав. Знизу — бетон. 2,5 метрів вистачило для того, аби отримати серйозні травми: переломи зап’ястка та п’ятки. Це той самий випадок коли порушення елементарних правил безпеки вартувало мені здоров’я.

Після операції все, що я міг — лежати та їздити у візку. Травма зап’ястка заважала пересуватися на милицях (костыли – прим.ред.). За 3 місяці такого життя м’язи ніг стали занадто слабі. Мені необхідно було зайнятися реабілітацією. Лікар, який мене оперував, порадив звернутися до фахівців Центра кінезітерапії і реабілітації «Форма».

На прийом до лікаря та перші тренування я приїжджав у візку, за допомогою дружини. Вона чекала мене біля зали кожне тренування. Потім я запропонував їй займатися разом зі мною. Зараз ми обидва — клієнти Центру.

Я займаюсь кінезі близько 8 місяців. Доволі швидко вдалося відновити руку настільки, що почав ходити на милицях. Наразі, працюємо над відновленням сили та рухомості ноги. Звичайно, на це потрібно більше часу. Проте, милиці вже закинув і пересуваюсь самостійно.

Незадовго до травми ми з дружиною почали займатись танго. Вона дуже хотіла, а я був дуже не проти. Спробували і зрозуміли, що нам подобається. Кажуть, начебто у нас непогано виходить.

Звичайно, внаслідок травми довелося зробити довгу перерву. Весь цей час нестерпно хотілося танцювати. Я прийшов на заняття з танго, напевно, навіть раніше, ніж це було дозволено. Спочатку дозволяв собі 15-20 хвилин тренування, потім більше. Усі хвилювалися за мене, але ж цю жагу до танців необхідно було втамовувати.

Зараз почуваю себе майже нормально. Майже – тому що імплантат у нозі все ж заважає. Моя п’ятка зібрана із заліза, і іноді її можна дуже боляче «спіймати». На тренуваннях іноді роблю паузи, та намагаюсь завжди контролювати рухи «хворою» ногою.

Я вважаю, що пересічній людині, так чи інакше, необхідно займатися спортом. Чесно кажучи, тренажерна зала – не моє. Я ніколи їх не відвідував та не мав бажання. Але життя, не питаючись, внесло свої корективи. Ходжу, тому що мені це Необхідно. Лише в залі реабілітаційних тренажерів та під керівництвом спеціалістів я маю реальну змогу відновитися. Мій тренер — Ігор Татаренко, дійсно знає, що робити. Це відчувається. В співпраці з ним я повертаюсь до комфортного життя!» — Ігор Михайленко, 52 роки, клієнт Центру кінезітерапії і реабілітації «Вища Ліга».