“Весну 2015 року провів у стабільному стані гіпертонічного кризу (160/90).
Пройшов етап всіляких досліджень, «чарівних» крапельниць, дорогих аналізів, приймав щодня до десятка препаратів. Витратив коштів істотно більше, ніж за наступні роки в кінезітерапії.
На моє щастя, зустрів чесного мануального терапевта, який і порадив іти сюди.
Тобто, до початку занять, я був серйозно мотивований необхідністю в шийній гімнастиці, вважав її пріоритетом, а про будь-які зміни в попереково-крижовому відділі навіть не думав.
Приблизно за півроку, втративши попутно приблизно 20 кг жиру, я став забувати, де вдома лежить тонометр, і припинив вести статистику вимірів тиску, якою розважався тричі на день.
Шийної гімнастики не зраджую, виконую її двічі на тиждень, тобто, за плечима вже близько 420 занять.
Так само систематично, по два рази на тиждень, я відвідую тренажерний зал і суглобові гімнастики. При цьому на початку своїх занять я абсолютно не вірив у можливість «підняти» спину. Річ у тім, що свою основну серйозну травму спини я заробив приблизно 30 років тому, взимку 1989 року. Це був банальний підйом великого вантажу за переохолодженої спини, але вже буквально за 15 хвилин після подвигу мій поперек був урівень зі сідницями.
Відтоді, зовсім невеликими навантаженнями (наприклад, двогодинною пішою прогулянкою, особливо в холодну пору року), я легко приводив спину до такого ж стану. Тож, до початку моїх занять, маючи за плечима двадцятип’ятирічний стаж страждань, я навіть у думках не сподівався домогтися позитивних змін цієї проблеми.
Як виявилося, кінезітерапія дає результат, незалежно від мого скепсису і сумного досвіду. Так, мені доводиться багато і важко працювати в тренажерному і гімнастичному залі та тримати спину буквально в гіпертонусі, проте воно того варте. Мій спосіб життя радикально змінився, тепер це життя здорової людини. Мені довелося втратити приблизно дванадцять годин на тиждень лежання на диванах із різноманітними екранами, але слово «втрата» взагалі недоречне в такому розміні. Не хочу розпинатися в хвалебних одах, адже це не рекламна замітка, а опис мого життя за останні тридцять років, але повертатися до минулого я вже не стану.
Так, для медстатистики. На моїх МРТ 2015 року чотири 2-3 мм грижі в шийному, і чотири 5-6 мм у попереково-крижовому, з усіма супутніми звуженнями, деформаціями і торканнями… Повторювати знімки найближчими роками не планую, не цікаво.
З повагою, Курило Олександр. 23.10.2019″
